The social network

picture picture picture picture
logo

Монтаж системи опалення: антологія помилок

На жаль, всі «підводні камені», пов'язані з недоліками в проектуванні, неякісними матеріалами або неписьменним монтажем, почнуть проявлятися поступово. І якщо помилки в проекті або неналежну якість матеріалів можна виявити ще до початку робіт, то процес монтажу проконтролювати дуже складно. Щоб бути впевненим в якості, потрібно, як мінімум, самому бути монтажником і спостерігати процес встановлення опалювальних приладів від першої до останньої секунди.

Тим не менше, більшість типових недоліків, які можуть згодом стати причинами серйозних неприємностей, виявляються досить просто. Їм-то і буде присвячений наш невеликий огляд помилок і помилок.
  Розрахунок і підбір Пристрій або модернізація опалювальної системи починається з грамотного проекту.

Потрібно відразу обмовитися, що в міській квартирі, підключеною до централізованого опалення, можливостей для перетворення існуючої системи вельми небагато. Можна замінити труби на більш сучасні і поміняти радіатори на більш ефективні і красиві. Можливих варіантів схем опалення в приватному будинку або котеджі значно більше.

Відповідно, і до проектування слід підійти набагато відповідальніше. Причому в ідеалі проект повинен бути готовий ще до початку будівництва будинку.
  Перш за все, виходячи з площі будівлі, його планування, висоти стель, а також типу і товщини стін, розраховуються необхідна потужність котла, оптимальний вид палива (газ, електрика, солярка і т.п.).

На наступному етапі розробляються схеми розводки труб, розташування і тип радіаторів та інші аспекти.
  Уже на цій стадії можливий ряд помилок, які неминуче обернуться проблемами. Як відомо, системи опалення бувають з природною або примусовою циркуляцією.

У системах з природною циркуляцією (гравітаційна схема) теплоносій (вода або спеціальна рідина - антифриз) циркулює по трубах і опалювальних приладів за рахунок його різної щільності в прямому (гарячої) і зворотного (холодної) лініях. У системах з примусовою циркуляцією вода рухається по трубах і радіаторів за рахунок роботи циркуляційних насосів. У обох систем є свої особливості, що впливають на нюанси проектування та підбір компонентів.

Перш за все за все, система з природною циркуляцією обходиться без насоса, а значить, не залежить від наявності електрики. Але через конструктивних особливостей вона підходить тільки для невеликих одно-двоповерхових будинків площею до 100-150 кв. м. Крім того, ця архаїчна система може регулюватися тільки підвищенням або пониженням потужності котла.

До того ж, щоб гравітаційна схема працювала без труднощів, в такій системі доведеться використовувати більш дорогі труби з великим перетином (не менше 50 мм), а при розведенні строго дотримуватися кути ухилів. Внаслідок цього вартість матеріалів для облаштування системи опалення будинку збільшується майже вдвічі.
  До переліку особливостей можна додати ще одну.

У системи з природною циркуляцією, як правило, встановлюється відкритий розширювальний бак, який потрібен для компенсації теплового розширення теплоносія. Так що теплоносій безпосередньо контактує з атмосферним повітрям і постійно насичується киснем. Це призводить до того, що сталеві труби й радіатори набагато інтенсивніше піддаються корозії. Тому в таких системах безпечно можуть застосовуватися тільки важкі і неестетичні чавунні радіатори, які особливо стійкі до перепадів температур і кисню.

Про сучасних і ефективних опалювальних приладах доведеться забути.
  Найбільш поширені зараз системи з циркуляційним насосом дозволяють використовувати труби з меншим перетином, а, отже, у результаті виявляються більш «економними». До того ж, як правило, вони закритого типу, тобто в них використовуються мембранні розширювальні баки, в яких теплоносій не контактує з атмосферним повітрям.

Це дозволяє застосовувати все розмаїття сучасних опалювальних приладів - біметалічні і алюмінієві радіатори, сталеві панельні і трубчасті радіатори, нарешті, дизайн-радіатори.
  Втім, і тут проблема розчиненого кисню і корозії не перестає бути актуальною. Якщо, за вітчизняними нормативами, вміст кисню в теплоносії повинно бути не більше 0,02 г / л, то на практиці і в централізованих системах, і в автономних (з інтенсивною підживленням) це значення в десять-двадцять разів більше.

Тому розумно використовувати сучасні корозійно-стійкі радіатори, наприклад, такі як трубчастий сталевий радіатор Charleston Pro (розробка Zehnder) зі спеціальним внутрішнім антикорозійним покриттям. «Підводні камені» монтажу
   Як уже згадувалося, недоліки монтажу проявляються не відразу.

Найчастіше «на місці» їх важко помітити навіть фахівцеві. Недоліки заявляють про себе в самий невідповідний момент - під час опалювального сезону. Вони виявляються, як правило, витоками теплоносія і зниженням потужності роботи системи, через що житло не отримує потрібної кількості тепла.
  Основні помилки монтажників, за які потім розплачується замовник, досить типові.
   Помилка «Не той інструмент


  Одна з найбільш поширених проблем - це відсутність у монтажників відповідних інструментів або їх низьку якість. Основні інструменти, що застосовуються при установці систем опалення, - розвідний і «універсальний» газовий ключ.

Але для монтажу систем із застосуванням сучасних матеріалів такого набору буде недостатньо. «Ідеальний набір» монтажника має включати в себе наступні інструменти: розвідний ключ, газовий ключ гарної якості, спеціальний ключ для металопластикових труб, спеціальний ступінчастий ключ для рознімних з'єднань.
  Заковика полягає в тому, що хороші інструменти шведських і німецьких брендів (таких, як REMS, Rothenberg, Fulco, Forged) коштують недешево - тільки газовий ключ обходиться в суму близько 40 євро.

Більш дешеві аналоги можуть бути неналежної якості, наприклад, з м'якої сталі, яка не витримує навантажень. У підсумку монтажник, «шкодуючи» інструмент », може« не дотягувати »різьбові з'єднання, що рано чи пізно призведе до витоку теплоносія, а, можливо, і прориву системи.
  Буває й так, що використовується абсолютно не той інструмент, який необхідний.

Для наочності наведемо один приклад. На всіх сучасних радіаторах ставиться терморегулятори - досить складні механізми, що дозволяють управляти радіатором і, отже, температурою в приміщенні. Тепер уявімо монтажника, збройного лише газовим ключем і кувалдою. З таким мінімальним набором інструментів грамотно встановити терморегулятор вельми складно, так як не дотримуються визначені зусилля, велика ймовірність зірвати різьблення або деформувати деталі пристрою.

Це загрожує тим, що одного разу з'єднання не витримає тиску в системі і опалення «потече».
  Помилка «Прямий кут»
  Ще одна поширена помилка, яка побутує серед замовників і монтажників, полягає в тому, що радіатори потрібно встановлювати строго горизонтально. Дійсно, а як же інакше? Але, виявляється, радіатори повинні бути встановлені під невеликим нахилом.

У радіаторах, висять строго горизонтально, поступово накопичується повітря - у нього просто немає «виходу», і його періодично доводиться стравлювати вручну, через спеціальний клапан-«воздушку». А ось про це господарі пам'ятають не завжди. В результаті потужність опалювального приладу, хоча і не набагато, але знижується. Помилка «Не ті герметики»


  Як відомо, з'єднання труб, особливо різьбові, потребують герметизації. Раніше як ущільнювача повсюдно застосовувався льон. Сьогодні лляна нитка також використовується, але в рідкісних випадках.

Найбільш популярні сучасні герметики - це термостійкий силікон і спеціальна тефлонова нитка (наприклад, виробництва Wineflon). Недобросовісні монтажники в якості ущільнювача використовують самі різні матеріали, для того зовсім не призначені. Наприклад, можуть взяти дешевший силікон для пластикових вікон, який розрахований на зовсім інший температурний режим.

Звичайно, зовні таке з'єднання буде виглядати цілком нормально. Але як тільки система опалення запрацює, герметик не витримає високої температури. А це призводить - якщо не проривом системи, то, як мінімум, витоком теплоносія.


  Помилка «Не той теплоносій»
  Нерідко автономні системи опалення заповнюють не водою, а більш морозостійкими теплоносіями, які не замерзають при негативних температурах. Але використання антифризу як теплоносій накладає ряд технічних особливостей на виконання системи опалення, які враховуються далеко не завжди.

Так, особливі вимоги пред'являються до застосовуваних герметика і прокладок. Наприклад, звичайні гумові прокладки для чавунних радіаторів «набухають» і втрачають свої властивості під впливом антифризу на етіленгліколевой основі. Це призводить до витоку теплоносія.
  Взагалі, фахівці вкрай не рекомендують використовувати антифризи.

Справа в тому, що опалювальні котли розраховані на теплофізичні властивості води (теплопровідність, в'язкість тощо), а властивості антифризу сильно відрізняються, так що підвищується ймовірність аварійних відключень котла через перегрів або навіть передчасного виходу теплогенератора з ладу.
  Помилка «На ринку дешевше»
  Ще одна помилка стосується в рівній мірі і монтажників, і домовласників. Виникає вона з очевидного бажання заощадити.

Справа в тому, що для надійної роботи системи потрібна хороша запірна арматура - засувки, кульові крани і т.п. А вітчизняний ринок багатий не тільки різноманітними моделями кульових кранів, але також не менш різноманітними підробками під фірмові вироби. І якщо монтажник або сам домовласник побажає заощадити на фірмовому кульовому крані, купивши його в два-три рази дешевше, то напевно з'ясується, що кран - підроблений.

Він виготовлений з більш дешевих і нетривких матеріалів, більш м'який, а, отже, вийде з ладу набагато раніше, ніж «фірмова» арматура.
  В середньому, на те, щоб доукомплектувати радіатори якісної арматурою, доведеться витратити близько 100 євро. Якщо спробувати заощадити, ризик того, що зимовим вечором прорве систему опалення, повністю лежить на господарів.
  У пошуках компетентності


  В цілому, ситуація в сфері послуг по установці опалювальних систем зараз залишається складною. Часом професійний рівень монтажників недостатній для роботи з сучасними матеріалами і обладнанням, які вимагають зовсім інших прийомів, що відрізняються від традиційних.
    Крім того, на ринку щорічно з'являються нові моделі опалювальних приладів і нові комплектуючі, які полегшують і спрощують установку. Для того щоб розбиратися в цьому розмаїтті, необхідно відвідувати спеціалізовані виставки та семінари.

На таких заходах можна дізнатися про всі новинки в сфері опалення, а фахівці-розробники покажуть, як правильно працювати з новими інструментами і як краще використовувати тільки що представлену розробку.
  Домовласникам ж, які планують пристрій або модернізацію системи опалення у своєму житлі, можна порадити уважніше ставитися до вибору не тільки компонентів і матеріалів, але і фірми, яка буде займатися монтажем. І вже звичайно не поспішати довіряти таку відповідальну справу «народним умільцям», адже зекономлені на цьому етапі кошти можуть обернутися в майбутньому багато разів великими збитками.
 
  Ольга Борисова
  прес-служба російського представництва концерну Zehnder Group





© Copyright stroyim.pl.ua. Цікаве про будівництво.